Пропаганда як зброя: ключові ідеї з подкасту та статті JustTalk за участі LingvaLexa та партнерів

У сучасних війнах слово дедалі частіше працює не менш ефективно, ніж зброя. Саме цю логіку добре передає фраза з фільму Wag the Dog - «Він не може закінчити війну, він не продюсер», яка сьогодні звучить вже не як сатира, а як досить точний опис реальності, де інформаційні процеси не просто супроводжують війну, а формують її хід.

Ця тема стала центральною у новому випуску подкасту #JustTalk_Context від JustTalk, де обговорюється, як саме пропаганда впливає на формування світосприйняття, сприйняття легітимності війни та готовність брати участь у ній. У розмові адвокатка Дар’я Свиридова спілкується з Анною Вишняковою, головою ГО «LingvaLexa», Оленою Метелкіною, заступницею начальника відділу Департаменту війни Офісу Генерального прокурора та Реною Марутян, директоркою Інституту національної стійкості та безпеки - експертками, які працюють на перетині міжнародного права, психології та безпеки.

Ключове питання дискусії - як довести вплив пропаганди не декларативно, а через вимірювані показники. Розмова виходить за межі загальних тверджень про «інформаційний вплив» і зосереджується на конкретних механізмах: як саме пропаганда формує уявлення про війну як «законну» чи «виправдану», як це сприйняття впливає на поведінкові рішення і чому саме фактор «легітимності» стає визначальним для готовності брати участь у бойових діях.

У цьому ж контексті пропаганда розглядається не лише як інструмент впливу, а як потенційно значущий елемент у структурі міжнародних злочинів. Зокрема, обговорюється, чи може вона кваліфікуватися як форма співучасті у злочині агресії, а також яким чином вона може бути інтегрована у правову конструкцію злочинів проти людяності, наприклад переслідування.

Ці ж підходи розгортаються у статті Анни Вишнякової «Слова як зброя: забезпечення відповідальності за злочини, пов’язані з пропагандою», опублікованій на платформі JustTalk. У матеріалі пропонується дивитися на пропаганду не як на другорядне явище чи суто інформаційний фон, а як на системний процес, що створює умови для агресії ще до початку активних бойових дій і підтримує її в процесі.

Йдеться про те, що пропаганда формує не лише наративи, а й саму рамку сприйняття реальності, в якій війна починає виглядати допустимою або навіть необхідною. У такій логіці вона виконує одразу кілька функцій - когнітивну, моральну і мотиваційну - і стає частиною механізму, що забезпечує залучення людей до участі у війні.

Відповідно, питання відповідальності не може обмежуватись лише окремими публічними фігурами. Якщо пропаганда розглядається як процес, то і потенційна відповідальність охоплює ширше коло акторів - від тих, хто формує наративи, до тих, хто забезпечує їх виробництво, адаптацію та поширення.

Обидва матеріали, і подкаст, і стаття, фактично працюють з одним і тим самим викликом: як перевести розмову про пропаганду з площини абстрактних оцінок у площину доказовості та правових наслідків. І водночас показують, що без такого переходу говорити про повноцінну відповідальність за сучасні війни стає дедалі складніше.

Матеріали є частиною адвокаційної кампанії, спрямованої на забезпечення відповідальності за злочини, пов’язані з пропагандою, яка реалізується за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст матеріалів є відповідальністю ГО LingvaLexa та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.